Актуальні запитання – 24.05.2019

Як та в які строки контролюючі органи надають індивідуальні податкові консультації?

Категорія 135. Права та обов’язки платників податків
Питання Як та в які строки контролюючі органи надають індивідуальні податкові консультації?
Відповідь Коротка:
     За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі.
     Індивідуальні податкові консультації надаються:
     в усній формі – контролюючими органами та державними податковими інспекціями;
     у письмовій формі – контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
     Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім’я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
     Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій розміщено на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України за посиланням: Головна/Електронний кабінет/Реєстри/Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій.
     За зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
     Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:
     найменування для юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
     код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
     зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;
     підпис платника податків;
     дату підписання звернення.
     На звернення платника податків, що не відповідає зазначеним вимогам, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України «Про звернення громадян».
     Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим п. 52.1 ст. 52 Податкового кодексу України.
Повна:
     Відповідно до п.п. 14.1.172 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) індивідуальна податкова консультація – роз’яснення контролюючого органу, надане платнику податків щодо практичного використання окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, та зареєстроване в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій.
     Згідно з п. 52.1 ст. 52 ПКУ за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.
     Звернення платників податків на отримання індивідуальної податкової консультації в письмовій формі повинно містити:
     найменування для юридичної особи або прізвище, ім’я, по батькові для фізичної особи, податкову адресу, а також номер засобу зв’язку та адресу електронної пошти, якщо такі наявні;
     код згідно з ЄДРПОУ (для юридичних осіб) або реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та офіційно повідомили про це відповідному контролюючому органу і мають відмітку у паспорті);
     зазначення, в чому полягає практична необхідність отримання податкової консультації;
     підпис платника податків;
     дату підписання звернення.
     На звернення платника податків, що не відповідає вимогам, зазначеним у цьому пункті, податкова консультація не надається, а надсилається відповідь у порядку та строки, передбачені Законом України від 02 жовтня 1996 року № 393/96-ВР «Про звернення громадян» із змінами та доповненнями.
     Уповноважена особа центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, може прийняти рішення про продовження строку розгляду звернення на отримання індивідуальної податкової консультації понад 25-денний строк, але не більше 10 календарних днів, та письмово повідомити про це платнику податків до закінчення строку, визначеного абзацом першим п. 52.1 ст. 52 ПКУ.
     Індивідуальна податкова консультація має індивідуальний характер і може використовуватися виключно платником податків, якому надано таку консультацію (п. 52.2 ст. 52 ПКУ).
     За вибором платника податків індивідуальна податкова консультація надається в усній або письмовій формі. Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, обов’язково повинна містити назву – податкова консультація, реєстраційний номер в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій, опис питань, що порушуються платником податків, з урахуванням фактичних обставин, зазначених у зверненні платника податків, обґрунтування застосування норм законодавства та висновок з питань практичного використання таких норм законодавства (п.п. 52.3 ст. 52 ПКУ).
     Пунктом 52.4 ст. 52 ПКУ встановлено, що індивідуальні податкові консультації надаються:
     в усній формі – контролюючими органами та державними податковими інспекціями;
     у письмовій формі – контролюючими органами в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональними територіальними органами, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику.
     Індивідуальна податкова консультація, надана в письмовій формі, підлягає реєстрації в єдиній базі індивідуальних податкових консультацій та розміщенню на офіційному веб-сайті центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, без зазначення найменування (прізвища, ім’я, по батькові) платника податків, коду згідно з ЄДРПОУ (реєстраційного номера облікової картки) та його податкової адреси.
     Доступ до зазначених даних єдиної бази та офіційного веб-сайту є безоплатним та вільним. Порядок ведення та форма єдиної бази індивідуальних податкових консультацій визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
     Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій розміщено на офіційному веб-порталі Державної фіскальної служби України за посиланням: Головна/Електронний кабінет/Реєстри/Єдиний реєстр індивідуальних податкових консультацій.
     Пунктом 52.5 ст. 52 ПКУ визначено, що контролюючий орган в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі, областях, міжрегіональний територіальний орган зобов’язаний надіслати центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику, індивідуальну податкову консультацію протягом 15 календарних днів, що настають за днем отримання звернення платника податків на отримання індивідуальної податкової консультації, для розгляду питання про внесення відомостей про таку консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє платнику податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.
     Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику, отримавши індивідуальну податкову консультацію від контролюючого органу, який йому підпорядковується, протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання такої консультації, але не більше 35 календарних днів, що настають за днем отримання контролюючим органом відповідного звернення платників податків, приймає одне із таких рішень:
     про внесення відомостей про індивідуальну податкову консультацію до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується;
     про відмову у внесенні відомостей до єдиного реєстру індивідуальних податкових консультацій, з одночасним наданням платнику податків від свого імені індивідуальної податкової консультації та внесенням відомостей про таку консультацію до зазначеного реєстру, про що повідомляє протягом одного робочого дня з моменту прийняття рішення контролюючий орган, який йому підпорядковується, та платника податків у порядку, визначеному ст. 42 ПКУ.

За яких умов ФОП можуть бути платниками ЄП першої – третьої групи?

Категорія 107. Єдиний податок для фізичних осіб – підприємців (спрощена система оподаткування)
Питання За яких умов ФОП можуть бути платниками ЄП першої – третьої групи?
Відповідь Коротка:
     Відповідно до п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.
     До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів,діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
     не використовують працю найманих осіб або кількість які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
     обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
     До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
Повна:
     Відповідно до п.п. 1 п. 291.4 ст. 291 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) до платників єдиного податку, які відносяться до першої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб, здійснюють виключно роздрібний продаж товарів з торговельних місць на ринках та/або провадять господарську діяльність з надання побутових послуг населенню і обсяг доходу яких протягом календарного року не перевищує 300000 гривень.
     До платників єдиного податку, які відносяться до другої групи, згідно з п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ належать фізичні особи – підприємці, які здійснюють господарську діяльність з надання послуг, у тому числі побутових, платникам єдиного податку та/або населенню, виробництво та/або продаж товарів, діяльність у сфері ресторанного господарства, за умови, що протягом календарного року відповідають сукупності таких критеріїв:
     не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, одночасно не перевищує 10 осіб;
     обсяг доходу не перевищує 1500000 гривень.
     Дія п.п. 2 п. 291.4 ст. 291 ПКУ не поширюється на фізичних осіб – підприємців, які надають посередницькі послуги з купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомого майна (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005), а також здійснюють діяльність з виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння. Такі фізичні особи – підприємці належать виключно до третьої групи платників єдиного податку,якщо відповідають вимогам, встановленим для такої групи.
     До платників єдиного податку, які відносяться до третьої групи, належать фізичні особи – підприємці, які не використовують працю найманих осіб або кількість осіб, які перебувають з ними у трудових відносинах, не обмежена та у яких протягом календарного року обсяг доходу не перевищує 5000000 гривень (п.п. 3 п. 291.4 ст. 291 ПКУ).
     Разом з цим, п. 291.5 ст. 291 ПКУ визначено, що не можуть бути платниками єдиного податку першої – третьої груп:
     суб’єкти господарювання (зокрема фізичні особи – підприємці), які здійснюють:
     1) діяльність з організації, проведення азартних ігор, лотерей (крім розповсюдження лотерей), парі (букмекерське парі, парі тоталізатора);
     2) обмін іноземної валюти;
     3) виробництво, експорт, імпорт, продаж підакцизних товарів (крім роздрібного продажу паливно-мастильних матеріалів в ємностях до 20 літрів та діяльності фізичних осіб, пов’язаної з роздрібним продажем пива, сидру, пері (без додання спирту) та столових вин);
     4) видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення (крім виробництва, постачання, продажу (реалізації) ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, дорогоцінного каміння, дорогоцінного каміння органогенного утворення та напівдорогоцінного каміння);
     5) видобуток, реалізацію корисних копалин, крім реалізації корисних копалин місцевого значення;
     6) діяльність у сфері фінансового посередництва, крім діяльності у сфері страхування, яка здійснюється страховими агентами, визначеними Законом України від 07 березня 1996 року № 85/96-ВР «Про страхування», сюрвейєрами, аварійними комісарами та аджастерами, визначеними розд. III ПКУ;
     7) діяльність з управління підприємствами;
     8) діяльність з надання послуг пошти (крім кур’єрської діяльності) та зв’язку (крім діяльності, що не підлягає ліцензуванню);
     9) діяльність з продажу предметів мистецтва та антикваріату, діяльність з організації торгів (аукціонів) виробами мистецтва, предметами колекціонування або антикваріату;
     10) діяльність з організації, проведення гастрольних заходів;
     фізичні особи – підприємці, які здійснюють технічні випробування та дослідження (група 74.3 КВЕД ДК 009:2005), діяльність у сфері аудиту;
     фізичні особи – підприємці, які надають в оренду земельні ділянки, загальна площа яких перевищує 0,2 гектара, житлові приміщення та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 100 квадратних метрів, нежитлові приміщення (споруди, будівлі) та/або їх частини, загальна площа яких перевищує 300 квадратних метрів;
     страхові (перестрахові) брокери, банки, кредитні спілки, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії, інші фінансові установи, визначені законом; реєстратори цінних паперів;
     фізичні особи – нерезиденти;
     платники податків, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).

Де можна ознайомитись з інформацією щодо режиму роботи, розміщення пунктів обслуговування (відокремлених пунктів реєстрації) користувачів АЦСК ІДД ДФС та переліком документів, необхідних для отримання електронних довірчих послуг?

Категорія 401. Електронні довірчі послуги
Питання Де можна ознайомитись з інформацією щодо режиму роботи, розміщення пунктів обслуговування (відокремлених пунктів реєстрації) користувачів АЦСК ІДД ДФС та переліком документів, необхідних для отримання електронних довірчих послуг?
Відповідь Коротка та повна відповіді ідентичні:
     Детальну інформацію щодо режиму роботи, розміщення пунктів обслуговування (відокремлених пунктів реєстрації) користувачів Акредитованого центру сертифікації ключів Інформаційно-довідкового департаменту ДФС (далі – АЦСК ІДД ДФС) можна отримати на офіційному інформаційному ресурсі АЦСК ІДД ДФС (www.acskidd.gov.ua) за посиланням Головна/«Контакти»/«Пункти обслуговування» або Головна/«Отримання електронних довірчих послуг»/«Пункти обслуговування».
     Перелік документів, необхідних для отримання електронних довірчих послуг, наведено у розділі «Отримання електронних довірчих послуг» офіційного інформаційного ресурсу АЦСК ІДД ДФС (www.acskidd.gov.ua/Головна/«Отримання електронних довірчих послуг»), у підрозділі «Підготовка документів та реєстрація».

Яким чином здійснюється реєстрація КОРО на РРО?

Категорія 109. Порядок застосування реєстраторів розрахункових операцій
Питання Яким чином здійснюється реєстрація КОРО на РРО?
Відповідь Коротка:
     Реєстрація книг обліку розрахункових операцій (далі – книга ОРО) здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків.
     Книга ОРО реєструється на кожний реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО), при цьому кількість книг ОРО, що реєструються одночасно, не обмежується. Перша книга ОРО на РРО реєструється одночасно з реєстрацією РРО. Датою реєстрації першої книги ОРО на РРО є дата реєстрації РРО.
     Підставою для реєстрації другої та наступних книг ОРО на РРО в контролюючому органі є надходження до цього органу реєстраційної заяви за ф. № 1-КОРО, яка має бути підписана керівником суб’єкта господарювання або фізичною особою – підприємцем чи представником суб’єкта господарювання із зазначенням дати подання.
     Суб’єкти господарювання, які включені до системи подання податкових документів в електронному вигляді, можуть подавати заяви про реєстрацію книги ОРО на РРО в електронній формі засобами електронного зв’язку.
     У разі відсутності підстав для відмови в реєстрації книги ОРО посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня отримання заяви проводить реєстрацію книги ОРО шляхом внесення даних до інформаційної системи ДФС.
Повна:
     Відповідно до абзацу дев’ятнадцятого ст. 2 Закону України від 06 липня 1995 року № 265/95-ВР «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» із змінами та доповненнями книга обліку розрахункових операцій (далі – книга ОРО) – прошнурована і належним чином зареєстрована в контролюючих органах, що містить щоденні звіти, які складаються на підставі відповідних розрахункових документів щодо руху готівкових коштів, товарів (послуг).
     Згідно з п. 2 глави 1 розд. II Порядку реєстрації та ведення розрахункових книжок, книг обліку розрахункових операцій, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 14.06.2016 № 547 із змінами та доповненнями (далі – Порядок), реєстрація книг ОРО здійснюється в контролюючому органі за основним місцем обліку суб’єкта господарювання як платника податків.
     Суб’єкт господарювання, який є платником податку на прибуток, може реєструвати книги ОРО за місцезнаходженням своїх відокремлених підрозділів, які розташовані на території іншої, ніж такий суб’єкт, територіальної громади.
     Національні оператори можуть реєструвати книги ОРО за місцезнаходженням своїх відокремлених підрозділів або господарських одиниць, де будуть використовуватися книги ОРО:
     Публічне акціонерне товариство «Укрпошта» – за місцезнаходженням відділень;
     Публічне акціонерне товариство «Укртелеком» – за місцезнаходженням центрів та цехів телекомунікаційних послуг;
     Державне підприємство спеціального зв’язку – за місцезнаходженням вузлів та пунктів спеціального зв’язку;
     Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» – за місцезнаходженням станцій, підрозділів локомотивного, вагонного, колійного, вантажного, пасажирського та інших господарств, необхідних для забезпечення роботи залізничного транспорту.
     Книги ОРО за місцезнаходженням відокремлених підрозділів та господарських одиниць юридичної особи реєструються за кодом Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України юридичної особи.
     Згідно з п. 3 глави 1 розд. ІІ Порядку книга ОРО реєструється на кожний реєстратор розрахункових операцій (далі – РРО), при цьому кількість книг ОРО, що реєструються одночасно, не обмежується. Форму книги ОРО на РРО наведено в додатку 1 до Порядку.
     Фіскальний номер книги ОРО на РРО складається з фіскального номера РРО та літери «р».
     Пунктом 5 глави 1 розд. ІІ Порядку визначено, що фіскальний номер другої та наступних книг ОРО складається з фіскального номера першої книги ОРО, зареєстрованої на РРО, та проставленого через дріб порядкового номера наступної книги ОРО.
     Після скасування реєстрації фіскальний номер закривається та надалі не використовується.
     Відповідно до п. 6 глави 1 розд. ІІ Порядку книга ОРО повинна бути прошнурована, послідовно пронумерована та мати належним чином установлені засоби контролю, щоб унеможливити розшнурування книги ОРО або вилучення її аркушів без порушення цілісності засобу контролю.
     Титульна сторінка книги ОРО має містити дані про суб’єкта господарювання, кількість аркушів, номер установленого засобу контролю та дані про РРО у разі реєстрації книги ОРО на РРО (модифікація, заводський і фіскальний номери, версія програмного забезпечення).
     Згідно з абзацом першим п. 8 глави 1 розд. ІІ Порядку перша книга ОРО на РРО реєструється одночасно з реєстрацією РРО.
     Датою реєстрації першої книги ОРО на РРО є дата реєстрації РРО (абзац другий п. 8 глави 1 розд. ІІ Порядку).
     Підставою для реєстрації другої та наступних книг ОРО на РРО в контролюючому органі є надходження до цього органу реєстраційної заяви за ф. № 1-КОРО (далі – реєстраційна заява) (додаток 3 до Порядку) (абзац третій п. 8 глави 1 розд. ІІ Порядку).
     Реєстраційна заява має бути підписана керівником суб’єкта господарювання або фізичною особою – підприємцем чи представником суб’єкта господарювання за умови наявності документів, що посвідчують його особу та підтверджують надані йому повноваження, а також виконання вимог щодо електронної ідентифікації у випадку подання заяви в електронному вигляді із зазначенням дати подання. Усі розділи реєстраційної заяви підлягають обов’язковому заповненню (абзац четвертий п. 8 глави 1 розд. ІІ Порядку).
     Суб’єкти господарювання, які включені до системи подання податкових документів в електронному вигляді, можуть подавати заяви про реєстрацію книги ОРО на РРО в електронній формі засобами електронного зв’язку в електронній формі з дотриманням вимог законів у сфері електронного документообігу та використання електронних документів із зазначенням обов’язкових реквізитів електронних документів (абзац п’ятий п. 8 глави 1 розд. ІІ Порядку).
     Порядок та строки розгляду контролюючим органом заяв, поданих в електронному вигляді, є такими самими, як і для заяв, поданих у паперовому вигляді (абзац шостий п. 8 глави 1 розд. ІІ Порядку).
     Відповідно до п. 11 глави 1 розд. ІІ Порядку у відсутності підстав для відмови в реєстрації книги ОРО посадова особа контролюючого органу не пізніше двох робочих днів з дня отримання заяви проводить реєстрацію книги ОРО шляхом внесення даних до інформаційної системи ДФС.
     Після реєстрації книги ОРО на РРО в контролюючому органі суб’єкт господарювання вносить на титульну сторінку книги ОРО запис щодо фіскального номера та найменування контролюючого органу, яким здійснено реєстрацію книги ОРО.

Яким суб’єктам господарювання необхідно придбавати ліцензію на зберігання пального та які документи необхідно подати для отримання ліцензії?

Категорія 115. Ліцензування виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального
Питання Яким суб’єктам господарювання необхідно придбавати ліцензію на зберігання пального та які документи необхідно подати для отримання ліцензії?
Відповідь Коротка та повна відповіді ідентичні.
     Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628 – VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» внесено зміни, зокрема, до Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів» (далі – Закон № 481), відповідно до яких з 01.07.2019 запроваджується ліцензування діяльності усіх суб’єктів господарювання, які здійснюють виробництво, зберігання, оптову та роздрібну торгівлю пальним.
     Так, з урахуванням зазначених змін, відповідно до ст. 15 Закону № 481 оптова торгівля пальним та зберігання пального здійснюються суб’єктами господарювання всіх форм власності за наявності ліцензії.
     Річна плата за ліцензію на право зберігання пального встановлюється в розмірі 780 гривень.
     Суб’єкти господарювання отримують ліцензії на зберігання пального на кожне місце зберігання пального.
     Ліцензії на право зберігання пального видаються уповноваженими Кабінетом Міністрів України органами виконавчої влади за місцем розташування місць зберігання пального терміном на п’ять років.
     Суб’єкт господарювання має право зберігати пальне без отримання ліцензії на право зберігання пального в місцях виробництва пального або місцях оптової торгівлі пальним чи місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримані відповідні ліцензії.
     Ліцензія на право зберігання пального не отримується на місця зберігання пального, що використовуються:
     підприємствами, установами та організаціями, які повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджету;
     підприємствами, установами та організаціями системи державного резерву;
     суб’єктами господарювання для зберігання пального, яке споживається для власних виробничо-технологічних потреб виключно на нафто- та газовидобувних майданчиках, бурових платформах і яке не реалізується через місця роздрібної торгівлі.
     Ліцензія видається за заявою суб’єкта господарювання, до якої додається документ, що підтверджує внесення річної плати за ліцензію.
     У заяві зазначається вид господарської діяльності, на провадження якого суб’єкт господарювання має намір одержати ліцензію (зокрема, зберігання пального).
     Для отримання ліцензії на право зберігання пального разом із заявою додатково подаються завірені заявником копії таких документів:
     документи, що підтверджують право власності або право користування земельною ділянкою, або інше передбачене законодавством право землекористування на земельну ділянку, на якій розташований об’єкт зберігання пального, чинні на дату подання заяви та/або на дату введення такого об’єкта в експлуатацію, будь-якого цільового призначення;
     акт вводу в експлуатацію об’єкта або акт готовності об’єкта до експлуатації, або сертифікат про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інші документи, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо всіх об’єктів у місці зберігання пального, необхідних для зберігання пального;
     дозвіл на початок виконання робіт підвищеної небезпеки та початок експлуатації (застосування) машин, механізмів, устаткування підвищеної небезпеки.
     Копії таких документів не подаються у разі їх наявності у відкритих державних реєстрах, якщо реквізити таких документів та назви відповідних реєстрів зазначено в заяві на видачу ліцензії на право зберігання пального.
     У разі якщо зазначені документи видані (оформлені) іншій особі, ніж заявник, такий заявник додатково подає документи, що підтверджують його право на використання відповідного об’єкта.
Тимчасово, до 1 січня 2022 року, суб’єкти господарювання можуть отримувати ліцензію на право виробництва пального, право оптової або роздрібної торгівлі пальним або на право зберігання пального на відповідне місце здійснення такої діяльності без подання акта вводу в експлуатацію об’єкта або акта готовності об’єкта до експлуатації, або сертифіката про прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів, або інших документів, що підтверджують прийняття об’єктів в експлуатацію відповідно до законодавства, щодо об’єктів, необхідних для здійснення відповідної діяльності, за умови подання копій документів, що підтверджують право власності на такі об’єкти нерухомого майна, виданих у встановленому законодавством порядку до 1 січня 2014 року.

Чи звільняються від сплати ЄВ ФОП, які є пенсіонерами або особами з інвалідністю, та яким чином необхідно повідомити про це контролюючий орган з 01.01.2018 року?

Категорія 301. Єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування
Питання Чи звільняються від сплати ЄВ ФОП, які є пенсіонерами або особами з інвалідністю, та яким чином необхідно повідомити про це контролюючий орган з 01.01.2018 року?
Відповідь Коротка:
     Фізичні особи – підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – єдиний внесок), якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.
     Відповідно до норм Протоколу про обмін інформацією Пенсійний фонд України надає Державній фіскальній службі інформацію щодо фізичних осіб (платників єдиного внеску) про те, що вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності, тому окремо повідомляти контролюючий орган про статус пенсіонера або особи з інвалідністю не потрібно.
     Якщо фізична особа – підприємець є особою з інвалідністю та отримує соціальну допомогу від Фонду соціального страхування або Управління праці та соціального захисту населення, то підтвердженням встановлення інвалідності є довідка до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності, яка надається до контролюючого органу за місцем реєстрації.
Повна:
     Відповідно до п. 4 частини першої ст. 4 Закону України від 08 липня 2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування» із змінами та доповненнями (далі – Закон № 2464) платниками єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування (далі – ЄВ) є ФОП, в тому числі ФОП - платники ЄП.
     Особи, зазначені у пп. 4 та 5 прим. 1 частини першої ст. 4 Закону № 2464, звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (далі – Закон № 1058), та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу (частина четверта ст. 4 Закону № 2464).
     Державною фіскальною службою України та Пенсійним фондом України складено Протокол про обмін інформацією щодо даних про фізичних осіб (платників ЄВ) – пенсіонерів за віком або осіб з інвалідністю (далі – Протокол).
     Відповідно до норм Протоколу Пенсійний фонд України надає Державній фіскальній службі інформацію щодо ФО (платників ЄВ) про те, що вони є пенсіонерами за віком або особами з інвалідністю, із зазначенням дати встановлення пенсії або інвалідності.
     Отже ФОП звільняються від сплати за себе ЄВ, якщо вони отримують пенсію за віком або є особами з інвалідністю, або досягли віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058, при цьому окремо повідомляти контролюючий орган про набуття відповідного статусу пенсіонера або особи з інвалідністю не потрібно.
     Якщо ФОП є особою з інвалідністю та отримує соціальну допомогу від Фонду соціального страхування або Управління праці та соціального захисту населення, то підтвердженням встановлення інвалідності є довідка до акта огляду в медико-соціальній експертній комісії про встановлення групи інвалідності, яка надається до контролюючого органу за місцем реєстрації.

Який порядок перерахування до бюджету з 01.01.2017 сум недоплати, штрафних санкцій та пені у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ, а також визначених контролюючим органом податкових зобов’язань та штрафних санкцій і пені?

Категорія 101. Податок на додану вартість
Питання Який порядок перерахування до бюджету з 01.01.2017 сум недоплати, штрафних санкцій та пені у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ, а також визначених контролюючим органом податкових зобов’язань та штрафних санкцій і пені?
Відповідь Коротка:
     У разі подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності з ПДВ, які передбачають збільшення податкових зобов’язань з податку, платники податку повинні необхідну суму, що підлягає перерахуванню до бюджету, сплатити на електронний рахунок.
     При цьому, сума штрафних санкцій та пені у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ, податкові зобов’язання, визначені контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 Податкового кодексу України, а також нарахована контролюючим органом штрафна санкція та пеня сплачуються до бюджету з поточного рахунка.
Повна:
     Відповідно до ст. 200 прим. 1.2 ст. 200 прим. 1 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VІ зі змінами та доповненнями (далі – ПКУ) розрахунки з бюджетом у системі електронного адміністрування ПДВ здійснюються з рахунків, відкритих платникам податків в системі електронного адміністрування, крім випадку, передбаченого абзацом другим п. 87.1 ст. 87 ПКУ.
     Механізм проведення розрахунків з бюджетом з використанням електронних рахунків визначено Порядком електронного адміністрування податку на додану вартість, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 жовтня 2014 року № 569 із змінами і доповненнями (далі – Порядок № 569).
     Зокрема п. 20 Порядку № 569 передбачено, що у разі подання платником податку уточнюючих розрахунків до податкових декларацій з ПДВ за попередні звітні (податкові) періоди, які передбачають збільшення податкових зобов’язань з податку, що підлягають перерахуванню до бюджету, для перерахування таких зобов’язань до бюджету ДФС не пізніше наступного робочого дня подання таких уточнюючих розрахунків надсилає Державній казначейській службі (далі – Казначейство) реєстр платників податку, в якому зазначаються, зокрема суми податку, що підлягають перерахуванню до бюджету.
     На підставі такого реєстру Казначейство перераховує суми податку до бюджету.
     При цьому, п. 25 Порядку № 569 передбачено, що сплата податкових зобов’язань, визначених контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, та сплата передбачених ПКУ штрафних санкцій і пені здійснюються платником податку з поточного рахунка до відповідного бюджету.
     Отже, у разі подання уточнюючих розрахунків до податкової звітності з ПДВ, які передбачають збільшення податкових зобов’язань з податку, платники податку повинні необхідну суму, що підлягає перерахуванню до бюджету, сплатити на електронний рахунок.
     При цьому, сума штрафних санкцій та пені у разі подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації з ПДВ, податкові зобов’язання, визначені контролюючим органом відповідно до підпунктів 54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 ПКУ, а також нарахована контролюючим органом штрафна санкція та пеня сплачуються до бюджету з поточного рахунка.

Що є акцизним складом/акцизним складом пересувним з 01.07.2019?

Категорія 116. Акцизний податок
Питання Що є акцизним складом/акцизним складом пересувним з 01.07.2019?
Відповідь Коротка та повна відповіді ідентичні.
          Відповідно до п.п 14.1.6 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (далі – ПКУ) зі змінами та доповненнями, внесеними Законом України від 23 листопада 2018 року № 2628-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів України щодо покращення адміністрування та перегляду ставок окремих податків і зборів» (далі – Закон № 2628), з 01.07.2019 акцизний склад – це:
     а) спеціально обладнані приміщення на обмеженій території (далі – приміщення), розташовані на митній території України, де під контролем постійних представників контролюючого органу розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі, а також реалізації спирту етилового, горілки та лікеро-горілчаних виробів;
     б) приміщення або територія на митній території України, де розпорядник акцизного складу провадить свою господарську діяльність шляхом вироблення, оброблення (перероблення), змішування, розливу, навантаження-розвантаження, зберігання, реалізації пального.
     Не є акцизним складом:
     а) приміщення відокремлених підрозділів розпорядника акцизного складу, які використовуються ним виключно для пакування, фасування, зберігання, одержання чи видачі маркованих марками акцизного податку горілки та лікеро-горілчаних виробів, відвантажених з акцизного складу, а також для здійснення оптової та/або роздрібної торгівлі відповідно до отриманої розпорядником акцизного складу ліцензії;
     б) приміщення або територія, на кожній з яких загальна місткість розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального не перевищує 200 кубічних метрів, а суб’єкт господарювання (крім платника єдиного податку четвертої групи) – власник або користувач такого приміщення або території отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 1000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливо роздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання чи промислової переробки і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
     в) приміщення або територія незалежно від загальної місткості розташованих ємностей для навантаження-розвантаження та зберігання пального, власником або користувачем яких є суб’єкт господарювання – платник єдиного податку четвертої групи, який отримує протягом календарного року пальне в обсягах, що не перевищують 10000 кубічних метрів (без урахування обсягу пального, отриманого через паливороздавальні колонки в місцях роздрібної торгівлі пальним, на які отримано відповідні ліцензії), та використовує пальне виключно для потреб власного споживання і не здійснює операцій з реалізації та зберігання пального іншим особам;
     г) паливний бак як ємність для зберігання пального безпосередньо в транспортному засобі або технічному обладнанні, пристрої.
     Згідно з п.п 14.1.6 прим. 1 п. 14.1 ст. 14 ПКУ акцизний склад пересувний – транспортний засіб (автомобільний, залізничний, морський, річковий, повітряний, магістральний трубопровід), на якому переміщується та/або зберігається пальне або спирт етиловий на митній території України.
     Транспортний засіб набуває статусу акцизного складу пересувного протягом періоду його використання для:
     а) переміщення в ньому митною територією України пального або спирту етилового, що реалізується (крім пального або спирту етилового, що переміщується митною територією України прохідним транзитом або внутрішнім транзитом, визначеним п.п. «а» п. 2 частини другої ст. 91 Митного кодексу України);
     б) зберігання в ньому пального або спирту етилового на митній території України;
     в) ввезення пального або спирту етилового на митну територію України, з якого сплачено акцизний податок або на умовах, визначених ст. 229 ПКУ.
     Не є акцизним складом пересувним транспортний засіб, що використовується суб’єктом господарювання, який не є розпорядником акцизного складу, для переміщення на митній території України власного пального або спирту етилового для потреб власного споживання чи промислової переробки.

Який термін та порядок отримання автором електронного документа першої та другої квитанцій при надсиланні електронних документів в електронному вигляді?

Категорія 135. Права та обов’язки платників податків
Питання Який термін та порядок отримання автором електронного документа першої та другої квитанцій при надсиланні електронних документів в електронному вигляді?
Відповідь Коротка:
     Термін та порядок отримання автором електронного документа (далі – Автор) першої та другої квитанцій при надсиланні електронних документів в електронному вигляді передбачено Порядком обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 (далі – Порядок).
     Перша квитанція надсилається Автору протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі – протягом перших двох годин наступного операційного дня.
     Не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та Порядком, формується друга квитанція.
Повна:
     Відповідно до п. 3 розд. ІІ Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 06.06.2017 № 557 «Про затвердження Порядку обміну електронними документами з контролюючими органами», зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 03.08.2017 за № 959/30827 (далі – Порядок), автор електронного документа (далі – Автор) створює електронні документи у строки та відповідно до порядку, що визначені законодавством для відповідних документів в електронному та паперовому вигляді, із зазначенням всіх обов’язкових реквізитів та з використанням надійного засобу електронного цифрового підпису (далі – ЕЦП), керуючись Порядком, а також договором про визнання електронних документів (далі – Договір) (крім фізичних осіб, які не є самозайнятими особами).
     Обов’язкові реквізити електронних документів визначаються законодавством.
     Контроль за введенням даних, їх повнотою та достовірністю при створенні електронного документа покладається на його автора.
     Створення електронного документа завершується накладанням на нього ЕЦП підписувача (підписувачів), електронної печатки (за наявності), як передбачено для аналогічного документа в паперовому вигляді.
     Послуги ЕЦП можуть бути отримані у будь-якому акредитованому центрі сертифікації ключів (далі – АЦСК).
     Пунктами 5, 6 розд. ІІ Порядку визначено, що Автор здійснює надсилання електронних документів з урахуванням встановлених законодавством граничних строків для подання таких документів. Електронні документи, відправлені автором після закінчення строку, встановленого законодавством для подання аналогічних документів в паперовому вигляді, вважаються поданими з порушенням строків їх подання.
     У разі якщо адресатом є контролюючий орган, після надходження електронного документа здійснюється його автоматизована перевірка (п. 8 розд. ІІ Порядку).
     Автоматизована перевірка здійснюється у день надходження або не пізніше наступного робочого дня, якщо електронний документ надійшов після закінчення операційного дня або за 1 годину до його закінчення (п. 9 розд. ІІ Порядку).
     Згідно з п. 10 розд. ІІ Порядку автоматизована перевірка електронного документа включає:
     перевірку правового статусу ЕЦП шляхом встановлення чинності посиленого сертифіката ключа підписувача на час підписання електронного документа та відповідності особистого ключа підписувача відкритому ключу, зазначеному у посиленому сертифікаті. При цьому дата та час накладення ЕЦП встановлюються за даними позначки часу, отриманої підписувачем від АЦСК в момент підпису, а чинність посиленого сертифіката на цей момент встановлюється за даними відповідного онлайн-сервісу АЦСК (OCSP) та/або даними актуальних списків відкликаних сертифікатів (CRL) зазначеного АЦСК;
     перевірку обов’язковості та послідовності накладення на електронний документ ЕЦП підписувачів та електронної печатки (за наявності) у встановленому порядку;
     перевірку відповідності електронного документа затвердженому формату (стандарту);
     перевірку наявності обов’язкових реквізитів;
     перевірку наявності заяви про приєднання до договору про визнання електронних документів;
     перевірку дії Договору.
     Пунктом 11 розд. ІІ Порядку передбачено, що перша квитанція надсилається Автору протягом двох годин з часу його отримання контролюючим органом, в іншому разі – протягом перших двох годин наступного операційного дня.
     У першій квитанції, що формується за результатами автоматизованої перевірки, зазначеної у п. 10 розд. ІІ Порядку, повідомляється про результати такої перевірки. У разі негативних результатів автоматизованої перевірки у першій квитанції повідомляється про неприйняття електронного документа із зазначенням причин, у такому випадку друга квитанція не формується. На першу квитанцію накладається електронна печатка контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник першої квитанції в електронному вигляді зберігається в контролюючому органі.
     Якщо автору протягом встановленого строку після відправки електронного документа не надійшла перша квитанція, електронний документ вважається не одержаним адресатом.
     Відповідно до п. 12 розд. ІІ Порядку не пізніше наступного робочого дня з моменту формування першої квитанції, якщо інше не встановлено законодавством та Порядком, формується друга квитанція.
     Друга квитанція є підтвердженням про прийняття (реєстрацію) або повідомленням про неприйняття в контролюючому органі електронного документа. В другій квитанції зазначаються реквізити прийнятого (зареєстрованого) або неприйнятого (із зазначенням причини) електронного документа, результати обробки в контролюючому органі (дата та час прийняття (реєстрації) або неприйняття, реєстраційний номер, дані про автора та підписувача (підписувачів) електронного документа та автора квитанції).
     На другу квитанцію накладається електронна печатка відповідного контролюючого органу, здійснюється її шифрування та надсилання автору електронного документа. Другий примірник другої квитанції зберігається в контролюючому органі (п. 13 розд. ІІ Порядку).
     У разі наявності другої квитанції про прийняття електронного документа датою та часом прийняття (реєстрації) електронного документа контролюючим органом вважаються дата та час, зафіксовані у першій квитанції (п. 14 розд. ІІ Порядку).
     Якщо автором надіслано до контролюючих органів кілька примірників одного електронного документа у разі виправлення, неотримання першої квитанції тощо), оригіналом вважається електронний документ, надісланий до контролюючих органів останнім до закінчення граничного строку, встановленого законодавством для подання такого документа, за умови, що його було сформовано правильно та прийнято (зареєстровано), про що автору надійшла друга квитанція про прийняття (п. 15 розд. ІІ Порядку).

Які особливості заповнення розрахунку коригування до податкової накладної у разі часткового повернення попередньої оплати (авансу) або часткового повернення товару?

Категорія 101. Податок на додану вартість
Питання Які особливості заповнення розрахунку коригування до податкової накладної у разі часткового повернення попередньої оплати (авансу) або часткового повернення товару?
Відповідь Коротка:
     У разі повернення частини суми попередньої оплати (авансу)/поставлених товарів у зв’язку із зміною кількості поставлених товарів/послуг без зміни їх ціни на дату такого повернення постачальник (продавець) складає розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена на дату отримання коштів/постачання товарів.
     У першому рядку табличної частини (розділ Б) такого розрахунку коригування:
     у графі 1.1 зазначається номер за порядком;
     у графі 1.2 – порядковий номер рядка податкової накладної, який коригується;
     у графі 2.1 – код причини коригування 102 (Зміна кількості). Причина коригування зазначається у розділі Б розрахунку коригування виключно шляхом внесення до графи 2.1 відповідного умовного коду з довідника, розміщеного на офіційному веб-порталі ДФС. Заповнення причини коригування у текстовому вигляді або шляхом зазначення будь-яких інших цифр, знаків чи символів не допускається;
     у графі 2.2 – «№ з/п групи коригування». В усіх рядках розрахунку коригування, пов’язаних з коригуванням одного рядка податкової накладної (рядок, в якому зі знаком «–» зазначено відповідні показники податкової накладної, що коригується, та нового(их) рядку(ків) з виправленими показниками, що його замінює(ють), у графі 2.1 зазначається однаковий код причини коригування. Одночасно усім таким рядкам присвоюється один номер групи коригування;
     значення граф 3 – 6 відповідає значенню відповідно граф 2 – 5 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 7 зі знаком «–» зазначається значення графи 6 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 8 – значення графи 7 рядка податкової накладної, що коригується. При цьому знак «–» у цій графі не вказується;
     графи 9 – 10 не заповнюються;
     значення граф 11, 12, 15 відповідає значенню відповідно граф 8, 9, 12 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 13 зі знаком «–» зазначається значення графи 10 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 14 – сума ПДВ з графи 11 податкової накладної зі знаком «–». При складанні розрахунку коригування до податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН до 01.12.2018, графа 14 розділу Б розрахунку коригування «Сума ПДВ» не заповнюється у тих рядках, до яких відповідні показники податкової накладної переносяться зі знаком «–» (виводяться в «0»).
     Одночасно заповнюється другий рядок табличної частини (розділ Б) такого розрахунку коригування, у якому:
     у графі 1.1 зазначається номер за порядком;
     у графі 1.2 – новий черговий порядковий номер рядка, якого не було в податковій накладній, що коригується (наприклад, якщо в податковій накладній, що коригується, було 10 рядків, то у графі 1.2 зазначається номер 11);
     у графі 2.1 – код причини коригування 102 (Зміна кількості).
     у графі 2.2 – «№ з/п групи коригування»;
     значення граф 3 – 6 відповідає значенню відповідно граф 2 – 5 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 7 зазначається нове (змінене, правильне) значення кількості товарів/послуг:
     у графі 8 – значення графи 7 рядка податкової накладної, що коригується;
     графи 9 – 10 не заповнюються;
     значення граф 11, 12, 15 відповідає значенню відповідно граф 8, 9, 12 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 13 зазначається правильне значення обсягу постачання (без урахування ПДВ);
     у графі 14 – сума ПДВ (за наявності).
     У разі повернення частини суми попередньої оплати (авансу) у зв’язку із зміною ціни товарів/послуг без зміни їх кількості на дату такого повернення постачальник (продавець) складає розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена на дату отримання коштів.
     Такий розрахунок коригування заповнюється аналогічно розрахунку коригування при зміні кількості товарів/послуг, з наступними відмінностями:
     в обох рядках у графі 2.1 зазначається код причини коригування 101 (Зміна ціни).
     в обох рядках графи 7 – 8 не заповнюються;
     у першому рядку у графі 9 зі знаком «–» зазначається значення графи 7 рядка податкової накладної, що коригується;
     у другому рядку у графі 9 – нове (змінене, правильне) значення ціни товарів/послуг;
     в обох рядках у графі 10 – значення графи 6 рядка податкової накладної, що коригується.

Повна:
     У розрахунку коригування, що складається у зв’язку зі зміною кількості або ціни товарів/послуг, кожному рядку податкової накладної, що коригується, відповідає два рядки розрахунку коригування: у першому з них «обнуляється» рядок податкової накладної, кількість або ціна по якому змінюється; у другому – зазначається новий (доданий) номер рядка, в якому зазначаються правильні показники.
     У разі повернення частини суми попередньої оплати (авансу)/поставлених товарів у зв’язку із зміною кількості поставлених товарів/послуг без зміни їх ціни на дату такого повернення постачальник (продавець) складає розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена на дату отримання коштів/постачання товарів.
     У першому рядку табличної частини (розділ Б) такого розрахунку коригування:
     у графі 1.1 зазначається номер за порядком;
     у графі 1.2 – порядковий номер рядка податкової накладної, який коригується;
     у графі 2.1 – код причини коригування 102 (Зміна кількості). Причина коригування зазначається у розділі Б розрахунку коригування виключно шляхом внесення до графи 2.1 відповідного умовного коду з довідника, розміщеного на офіційному веб-порталі ДФС. Заповнення причини коригування у текстовому вигляді або шляхом зазначення будь-яких інших цифр, знаків чи символів не допускається;
     у графі 2.2 – «№ з/п групи коригування». В усіх рядках розрахунку коригування, пов’язаних з коригуванням одного рядка податкової накладної (рядок, в якому зі знаком «–» зазначено відповідні показники податкової накладної, що коригується, та нового(их) рядку(ків) з виправленими показниками, що його замінює(ють), у графі 2.1 зазначається однаковий код причини коригування. Одночасно усім таким рядкам присвоюється один номер групи коригування;
     значення граф 3 – 6 відповідає значенню відповідно граф 2 – 5 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 7 зі знаком «–» зазначається значення графи 6 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 8 – значення графи 7 рядка податкової накладної, що коригується. При цьому знак «–» у цій графі не вказується;
     графи 9 – 10 не заповнюються;
     значення граф 11, 12, 15 відповідає значенню відповідно граф 8, 9, 12 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 13 зі знаком «–» зазначається значення графи 10 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 14 – сума ПДВ з графи 11 податкової накладної зі знаком «–». При складанні розрахунку коригування до податкової накладної, складеної та зареєстрованої в ЄРПН до 01.12.2018, графа 14 розділу Б розрахунку коригування «Сума ПДВ» не заповнюється у тих рядках, до яких відповідні показники податкової накладної переносяться зі знаком «–» (виводяться в «0»).
     Одночасно заповнюється другий рядок табличної частини (розділ Б) такого розрахунку коригування, у якому:
     у графі 1.1 зазначається номер за порядком;
     у графі 1.2 – новий черговий порядковий номер рядка, якого не було в податковій накладній, що коригується (наприклад, якщо в податковій накладній, що коригується, було 10 рядків, то у графі 1.2 зазначається номер 11);
     у графі 2.1 – код причини коригування 102 (Зміна кількості).
     у графі 2.2 – «№ з/п групи коригування»;
     значення граф 3 – 6 відповідає значенню відповідно граф 2 – 5 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 7 зазначається нове (змінене, правильне) значення кількості товарів/послуг:
     у графі 8 – значення графи 7 рядка податкової накладної, що коригується;
     графи 9 – 10 не заповнюються;
     значення граф 11, 12, 15 відповідає значенню відповідно граф 8, 9, 12 рядка податкової накладної, що коригується;
     у графі 13 зазначається правильне значення обсягу постачання (без урахування ПДВ);
     у графі 14 – сума ПДВ (за наявності).
     У разі повернення частини суми попередньої оплати (авансу) у зв’язку із зміною ціни товарів/послуг без зміни їх кількості на дату такого повернення постачальник (продавець) складає розрахунок коригування до податкової накладної, яка була складена на дату отримання коштів.
     Такий розрахунок коригування заповнюється аналогічно розрахунку коригування при зміні кількості товарів/послуг, з наступними відмінностями:
     в обох рядках у графі 2.1 зазначається код причини коригування 101 (Зміна ціни).
     в обох рядках графи 7 – 8 не заповнюються;
     у першому рядку у графі 9 зі знаком «–» зазначається значення графи 7 рядка податкової накладної, що коригується;
     у другому рядку у графі 9 – нове (змінене, правильне) значення ціни товарів/послуг;
     в обох рядках у графі 10 – значення графи 6 рядка податкової накладної, що коригується.